Київ:
Агресія
Російської Федерації проти України в Керченський протоці продовжує перебувати в
центрі уваги європейців, як на рівні політиків, дипломатів, так і в експертному
середовищі. Все частіше стали звучати пропозиції щодо відмови від реалізації розпочатого недавно
проекту прокладки газопроводу «Північний потік-2».
(Закінчення. Початок
інтерв'ю - чітайте - тут)
У першій частині нашого
тематичного інтерв'ю з фахівцем по
гібридним війнам, експертом з питань національної та енергетичної безпеки -
президентом Центру глобалістики «Статегія ХХІ», редактором журналу
«Чорноморська безпека» Михайлом Гончаром ми обговорювали загальну стратегію
Кремля, де повзуча міллітаризація регіонів доповнює її загальну економічну
експансію, в першу чергу в енергетичних проектах.
Михайло Гончар
переконаний, що загальна безпека світу, Європи, нарешті національна безпека
України тільки зміцниться, якщо Захід проявить єдність не тільки в справі
застосування санкцій проти Російської Федерації (як головного руйнівника світової і європейської системи безпеки, яка склалася
після Гельсінкі-75) але й заблокує низку енергетичних проектів Кремля, які фінансово
підживлюють цю агресивну політику.
Але реально зупинити той
же «Північний потік-2» можуть лише сукупні зусилля всієї світової спільноти.
Експерт вірить в те, що схилити німців до відмови від проекту наші партнери зі США можуть у співдружності з незгодними на такі ризиковані проекти європейцями,
природно, при опорі на позицію розсудливих німецьких політиків.
Власне, заключна частина
бесіди коресподента агенції
Front News International з Михайлом Горнчаром і присвячена німецькому фактору.
- Пане Михайле! Не секрет, що основний споживач енергоресурсів в Європі – її найпотужніша в економічному потенціалі
країна – Німеччина, яка грає вирішальну роль у функціонуванні Європейського
Союзу. Вона ж зіграла і не зовсім шляхетну, але вирішальну роль, виступивши
замовником проекту «Північний потік-2», вже після факту агресії Кремля проти
України. Невже шрьодеризація тут зайшла так далеко? Чи зможуть наші друзі в
Німеччині зробити так, щоб призупинити реалізацію останніх спільних
енергетичних проектів з Росією? Загалом чи відчутна аргументація противників
співпраці з газпромівським монополістом на німецькій землі?
- Не можна сказати, що у зв’язку з «Північним потоком-2» для нас у
Німеччині - «все пропало». Так, співголова партії «Союз-90 /» Зелені» днями в
газеті Die Welt виступила
із заявою про те, що в зв'язку з черговим кричущим порушенням міжнародного
права щодо України в Керченській протоці уряд Німеччини має з політичних причин
відмовитися від вкрай спірного газопроводу «Північний потік-2». І хоча зелені
зараз знаходяться в опозиції, але вони знову швидко набирають популярність і
мають реальні шанси увійти в наступну урядову коаліцію. Показово, що два
основних претенденти на пост лідера нинішньої провідної політичної сили ФРН
християнських демократів Аннагрет Крамп-Карренбауер та Фрідріх Мерц виступили з
різкою критикою «Північного потоку-2» після акту агресії Росії проти України в
зоні Керченської протоки.
Цікаво відзначити, що консервативна німецька газета Frankfurter Allgemeine
Zeitung так обґрунтувала
необхідність зупинити прокладку трубопроводу на Балтиці: «Росія при експорті
свого газу в Європу все ще залежить від українських транспортних шляхів. І поки
такий стан зберігається, Кремль не може дозволити собі занадто великі
«феєрверки» в Україні. Як тільки «Північний потік-2» буде здано в експлуатацію,
цей стримуючий фактор відпаде».
У той же день про «Північний потік-2» дискутували в Брюсселі
депутати Європарламенту, і німецький кандидат на пост голови Єврокомісії
Манфред Вебер від консервативної партії ХСС закликав
переглянути участь в проекті. А в Берліні його припинення зажадав
спецпредставник Держдепартаменту США по Україні Курт Волкер. До цього ж
закликав і міністр оборони Естонії Юрі Луйк. Інтерв'ю з ним розповсюдило
агентство Reuters.
У свою чергу, такі відомі й авторитетні німецькі експерти як Андреас Умланд та Сюзан Стюарт також виступили проти «Північного потоку-2». На їх думку, Німеччині слід було б задуматися, чи варто продовжувати цей проект, який завдає великої шкоди Євросоюзу, оскільки розколює його.
- Ви тут згадували про дискусії в Європарламенті, які відбувалися на
початку минулого тижня, а за їхніми наслідками, ближче до уік-енду стало
відомо, що його депутати підготували
пропозицію щодо відмови від «Північного потоку-2». Як ви вважаєте, якщо це
питання буде внесено до порядку денного його найближчого сесійного засідання, -
чи вистачить голосів на підтримку цього документу?
- Гадаю, що так. В принципі позиція
депутатів ЕП завжди була налаштована проти
спорудження «Північного потоку». Жодним чином не висловлювали
євродепутати підтримки цим газпромівським проектам, і якщо ця проблематика все
ж потрапляла в тексти резолюцій, ЄП завжди виступав з позиції неприйняття проекту для країн Євросоюзу, виходячи з принципових моментів. Тому в мене є
надія, що і зараз пропозиція відмови від «ПП-2» буде підтримана.
Інша річ, що рішення Європарламенту для національних урядів носить
переважно рекомендаційний характер і виконавча влада тієї ж Німеччини може
просто проігнорувати ці поради. Іноді в
мене складається таке враження, що німецька влада швидше готова вийти з
Європейського Союзу, аніж відмовитися від цих «потоків». Так було з першим,
другим Північними потоками, тому росіяни не надто вже нав’язливо, але
цілеспрямовано залучають Німеччину до спорудження «Північного Потоку-3».
- Коли я вперше натрапив на інформацію про це у мережі, в мене було
враження, що тут – іронія, та мова йде
лише про публіцистичну метафору. А виявляється, такі плани Кремля - цілком
серйозні. А де планують прокласти третю гілку газогону?
- Там, де заплановано провести
другу. Мова йде не про якийсь новий технологічний або логістичний проект, а про елементарні
плани щодо збільшення обсягу реалізації російського газу на Заході. Воно ніби й виглядає смішно (тільки-но
розпочали спорудження Другого потоку, але вже й про третій мріють). Однак така наполегливість Газпрому
пояснюється тим, що Москва загалом налаштована на відмову від спорудження
газопроводів, які споруджуються на суходолі та ще за допомогою транзиту інших
країн і планує перейти до прокладання труб
морськими маршрутами. Включаючи у
перспективі мабуть і відмову від
експлуатації гілки «Ямал-Європа», яка
була першим маршрутом, що обходив український транзит та йшов через Білорусь та
Польщу на Німеччину. До того ж у випадку
успішної реалізації усіх цих потоків Газпром буде сплачувати кошти сам собі, бо
в нього ж - контрольні позиції.
- Уявляю собі, які це відкриває перспективи для корупційної складової, за
сформованою практикою злиття влади і бізнесу в Росії, наявності монопольної
переваги і за відсутністю мінімального контролю з боку традиційних транзитерів... А які ще є резони Москві посилювати вуглеводневе просування до Європи саме
морем?
- За таким розвитком сценарію Кремль налаштований де-факто перетворювати
Балтійське море у своє внутрішнє озеро, чого він майже досяг з Чорним морем.
Оскільки факт появи такої масштабної енергетичної інфраструктури буде зручним
приводом для підвищення своєї мілітарної присутності в регіоні. Мовляв, наш
флот тут й авіація на підльоті знаходяться виключно для того, щоб запобігти
недружнім діям у відношенні до критично важливої інфраструктури, за якою стоять
економічні інтереси Росії, але не тільки її, але й Німеччини.
І тут маємо відверту лінію розламу
Німеччини та решти країн ЄС та НАТО. Як правило Берлін в різних конфліктних
ситуаціях в Європі та у світі усіх закликає до гнучкості, проте в даному
конкретному прикладі сам до гнучкості не готовий і не дуже намагається
солідаризуватися з тими країнами, які значно скептичніше ставляться до
перспектив енергетичної співпраці з Росією.
- А скажіть, чи зможе американській президент дотиснути європейців,
насамперед німців, відмовитися від участі в подальшому зміцнення енергетичної
монополії Москви в Європі, а
конкретніше: чи може він сприяти блокуванню (або замороженню) реалізації
проекту «Північного Потоку-2», не кажучи вже про «ПП-3»?
- Як бачимо,
Трамп не може бути вирішальним чинником тиску на Європу. Інша річ, що його до
цього амплуа може спонукати рішення конгресу, який й надалі (можливо ще й
до кінця цього року) розглядатиме питання щодо посилення санкцій проти Росії
і тут проблематиці її потоків, на тлі того що вона робить (Справа Скрипалів,
ситуація навколо Азову) – не уникнути. Усі починають розуміти, що існуючий
санкційний режим - не може зупинити Росію, вона рухається далі, в притаманній
їй гібридний спосіб, тому бити потрібно
по її больових точках. А больові точки для всіх відомі, це тільки у Берліні,
Парижі й Брюсселі роблять вигляд що про них не знають. Це не тільки імовірність
відключення РФ від системи SWIFT, але й згадане
вище блокування проектів «Північного» й
«Турецького» потоків. Також можна залучити практику квотування експорту
енергоносіїв з Росії, у тому числі й нафти.
- До речі, буквально сьогодні високопоставлений представник Державного
департаменту США виступив із
заявою про те, що Європейський Союз повинен відмовитися від участі в
будівництві «Північного потоку - 2» через ситуацію, яка сталася нещодавно в
Керченській протоці. Він також зазначив, що створення газопроводу в обхід
України буде гальмувати стримування агресії Росії, додавши, що Штати
неодноразово обговорювали питання будівництва газового шляху з Німеччиною, а
після подій у Керченській протоці ця тема набирає великої ваги.
Однак, щойно ви згадали про можливе
квотування експорту російської нафти в Європу. Здається, подібну рекомендацію
висловили і ваші польські колеги на недавньому українсько-польському форумі у
Варшаві, де ви брали участь?
- Так, дійсно. До речі, про Польщу. Варто
також звернути увагу на чітку оцінку міністра закордонних справ Польщі Я.
Чапутовича під час його візиту в Україну 1 грудня: «Оскільки Росія захищає свою
промислову інфраструктуру в Керченській протоці і на Азовському морі, то якщо
вона матиме її в Балтійському морі, в неї може виникнути бажання так само її
захищати». Тому, на думку міністра, проект має бути заблокований і шанси на це
ще зберігаються.
- До речі, про те, що наша дипломатія на німецькому напрямку перестає бути
беззубою, свідчить
інтерв'ю суспільно-правової радіостанції Deutschlandfunk посла України в
Німеччині Андрія Мельника, яке викликало чималий резонанс в країні і багато
німецьких ЗМІ просто зацитувало його. Ви в своєму акаунті Facebook теж
приводите уривки з нього. Напевно не тільки тому, що нинішні міркування нашого
дипломата збігаються з вашим власним підходом, який ви сповідували давно, але і
тому, що статус керівника дипломатичного відомства нашої країни у провідній
країні Європи, як то кажуть, - дорогого коштує. Проте, давайте нагадаємо
основну думку Андрія Мельника.
- Посол Мельник абсолютно точний і чіткий у своєму висловлюванні: «Якщо
нічого не робити, якщо не вжити заходів, які роблять боляче в економічному
сенсі, то навряд чи можна сподіватись, що цей агресивний курс у територіальних
водах Чорного та Азовського моря закінчиться. Я вважаю, що цей крок, повне
ембарго на імпорт природного газу та нафти з Росії, був би кроком, який би
здивував Путіна і привів би його нарешті до розуму».
Після подібної преамбули він закликав Федеральний уряд Німеччини здійснити
три пункти. Перші два стосуються наших полонених моряків: «Поставити Путіну
ультиматум щодо негайного безумовного звільнення українських моряків та
кораблів (це сприятиме деескалації). Негайно відправити до акваторії Чорного і
Азовського морів ескадру німецьких ВМС разом з партнерами по НАТО для
запобігання новим провокаціям росіян».
А ось у третій рекомендації він
закликав Захід і Німеччину з метою запобігання подальших агресивних кроків
Росії «запровадити якісно нові і справді
болючі санкції для путінського режиму шляхом введення повного ембарго на імпорт
російського газу та нафти, а також замороження «Північного потоку-2» - адже
саме з цих прибутків фінансується війна Кремля проти України та в Сирії».
Хіба що можна було би ще додати заморожування в ЄС реалізації проектів
будівництва нових атомних енергоблоків російської конструкції. Це дуже би лягло
на душу німецьких зелених антиядерних настроїв і стимулювало би французьких,
канадських, американських, китайських та інших постачальників ядерних
технологій.
На завершення ще раз повторю тезу, на яку звернув увагу в першій частині
нашого спілкування. Своє слово в блокуванні «ПП-2» може відіграти й наш «Нафтогаз»,
якщо вдасться до арешту трубної продукції в портах Фінляндії, Швеції та
Німеччини, яка тепер йде в роботу - укладається на дно Балтики. І «Нафтогаз»
тут мав би показати приклад, адже «Газпром» так і не сплачує 2,7 млрд. доларів
США за рішенням Стокгольмського арбітражу.
- Але,
погодьтеся, пане Михайле, що сили інерції в Німеччині (якщо не сказати більш відверто -
реакції), які прямують у фарватері енергетичної стратегії екс-канцлера
Німеччини Шрьодера, свого персонального інтересу втрачати не хочуть. Причому
мова йде не тільки про колишніх політиків, а й діючих. Як би ви прокоментували
останню «енергетичну» заяву
керівника МЗС Німеччини пана Хайко Мааса?
- Тут варто нагадати, що мова йде не про міністра енергетики, який
може сховатися за маску технократа-прагматика, який не цікавиться політикою, а
про керівника зовнішньополітичного відомства, де питання національної і
європейської безпеки - ключові. І що ж говорить міністр?
Його антилогіка нагадує тексти антиутопії Орвелла або пост-логіку спікера
російського МЗС М. Захарової. Якщо остання, маючи на увазі Україну, заявила, що
Росія захищає Європу від «варварства, тиранії, тероризму, агресії, мілітаризму,
які нависли над усім нашим континентом», то на думку, Мааса «участь Німеччини в
будівництві газопроводу «Північний потік-2» допомагає відстоювати інтереси
України».
Очевидно, німецькі друзі Кремля з європейського кінця труби дуже швидко засвоюють
подібну пост-логіку.
Недарма партайгеноссе Мааса і його попередник Зігмар Габріель теж
висловився подібним чином: «Я вважаю, що ми ні в якому разі не повинні дозволяти Україні витягнути нас у
війну. Україна намагалася це зробити».
Ймовірно, що з Маасом (який на початку свого перебування на посаді міністра
закордонних справ, відзначився жорсткою критикою «Північного потоку-2») провели
відповідну роботу його політичні соратники типу Габріеля, Шрьодера ...
Але нам своє робити! Спільними зусиллями «Північний потік-2» повинен бути
знешкоджений, як міна уповільненої дії. Тоді ми врятуємо і себе, і Німеччину, і
Європу! Час для дипломатії заяв і нот, не підкріплених діями, пройшов.
Олександр Воронін, FNI